Лікування трихомоніазу

Трихомоніаз чоловіків, жінок і дітей

 

Трихомоніаз - що це, як лікувати?

     Трихомоноз - найпоширеніша інфекція, що передається переважно статевим шляхом. Відома в медицині з 1836-1838 років. В останні роки спостерігається значне зростання числа захворювань, що викликаються трихомонадами, які протікають найчастіше як змішані інфекції з гонореєю, хламідіозом, кандидозом, вірусами HPV, HSV2, де трихомонада виступає як резервуар збереження різних збудників (TANK -функція) гострих і хронічних запальних захворювань сечостатевих органів чоловіків і жінок та їх ускладнень, що призводять до порушень репродуктивної функції, еректильної дисфункції, пухлинних захворювань, гіперплазії передміхурової залози,  інколи раку простати, міоми матки, гіперплазії ендометрію, дисплазії і раку шийки матки (в асоціації з HPV , HSV2). Крім того, трихомоніаз підвищує ризик інфікування ВІЛ інфекцією через підвищення сприйнятливості до ВІЛ інфекції.

Захворюваність сечостатевим трихомоніазом досягає 30-50%; це залежить від використовуваних методів діагностики і обстежуваного контингенту.

Основними методами діагностики сечостатевого трихомоніазу є:

- нативний мазок

- пофарбований мазок

- бактеріологічні методи, зокрема висів сперми на середовище «In Pouch TV» фірми «ВіоMеd diagnostics, Inc», США (з виявленням до 50-70%)

- РИФ, ІФА, ПЛР.

В діагностиці сечостатевого трихомоніазу важливе місце  у лікаря займають непрямі ознаки наявності інфекції:

- Наявність слизу в мазках або в сечі - живі трихомонади видно як цілі клітини, а загиблі перетворюються в хмароподібні утворення, які виявляються як слиз.

- Підвищена кількість лейкоцитів:

в мазках, сечі, спермі (більше 5 в п / з)

в секреті передміхурової залози (більше 10 в п / з)

в гінекологічних мазках (більше 20-30 в п / з), Т2, Т3 -  тип цитології жіночих мазків.

- Відсутність або незначна кількість лактобактерій в гінекологічних мазках

- Зниження кількості лецитинових зерен в секреті передміхурової залози

- Зниження кількості фруктози в спермі і внаслідок цього зниження рухливості сперматозоїді.

Жоден з методів діагностики не гарантує повного виявлення трихомонад. Негативний результат будь-якого обстеження не означає відсутності трихомонад. Для підвищення її виявлення необхідні повторні обстеження всіма доступними методами, з використанням різних провокацій, частіше харчової (пиво, гостра, маринована, солона їжа). Сечостатевої трихомоніаз у чоловіків проявляється у вигляді наступних захворювань, які можуть протікати в гострій, підгострій, торпидной, хронічній формі, або у вигляді безсимптомного (частіше у чоловіків, ніж у жінок) трихомонадоносійства:

- баланіт, баланопостит

- простатит, везикуліт, куперит

- епідидиміт

- цистит, пієлонефрит

- екскреторно- токсична безплідність

- еректильна дисфункція

- пухлинні захворювання передміхурової залози (частіше - гіперплазія передміхурової залози, рідше - рак простати).

- рясне розмноження поліморфної умовно-патогенної бактеріальної флори є непрямою діагностичною ознакою латентного трихомоніазу. Сечостатевий трихомоніаз у жінок проявляється у вигляді наступних захворювань:

- кольпіт, вульвіт, вестибуліт, бартолініт

- цервіцит, ендоцервіцит, ендометрит

- уретрит, парауретрит, скінеїт

- цистит, пієлонефрит

- сальпінгіт, аднексит

- ерозія, дисплазія (в асоціації з HPV, HSV2) шийки матки, з можливим переходом в рак шийки матки.

Крім усього вище перерахованого, трихомоніаз може стимулювати розвиток сечокам'яної хвороби.

Досить часто Tr.vag викликає хронічний кон'юнктивіт, гінгівіти з парадонтитом, фарингіти і тонзиліти. Сечостатевої трихомоніаз передається при відкритих статевих контактах (частіше), при нестатевому шляху передачі (рідше):

- під час пологів дівчаткам (до 20-25%),

- при використанні місць загального користування,

- при порушенні гігієни.

Надійного методу лікування сечостатевого трихомоніазу у даний час не існує в зв'язку з широким розповсюдженням полірезистентних штамів за останні 50-60 років.

Унікальною також є здатність трихомонад до самозбереження, через механізм відбруньковування частини їх цитоплазми, фагоцитоз новоутворених особин та їх переживання в фагосомах макрофагів. Цим можна пояснити рецидиви трихомонадної інфекції у пацієнтів після лікування препаратами нітроімідазолового ряду (метронідазол,орнідазол, секнідазол і ін.)

Терапія трихомоніазу є непростою, і більш ефективною при лікуванні свіжої інфекції (до 2 - 3 міс.), та  значно менш ефективною при лікуванні хронічної (більше 2  - 3 міс.) інфекції.

Завданням лікаря при лікуванні сечостатевого трихомоніазу є досягнення тривалої клінічної ремісії з наступним дотриманням пацієнтом режиму «не провокації» загострення хронічної інфекції, тобто зниження місцевого або системного імунітету і стимулювання розмноження трихомонад:

- виключення алкогольних і безалкогольних газованих напоїв

- виключення гострої, солоної, маринованої і гіркої їжі

- виключення надмірних переохолоджень і перегрівання

- регулярна (не менше 3 разів на тиждень – для чолов