Лікування трихомоніазу

Трихомоніаз чоловіків, жінок і дітей

 Трихомоніаз – що це, як лікувати?

Трихомоноз – найпоширеніша інфекція, що передається переважно статевим шляхом. Відома в медицині з 1836-1838 років. В останні роки спостерігається значне зростання числа захворювань, що викликаються трихомонадами, які протікають найчастіше як змішані інфекції з гонореєю, хламідіозом, кандидозом, вірусами HPV, HSV2, де трихомонада виступає як резервуар збереження різних збудників (TANK-функція) гострих і хронічних запальних захворювань сечостатевих органів чоловіків і жінок та їх ускладнень, що призводять до порушень репродуктивної функції, еректильної дисфункції, пухлинних захворювань, гіперплазії передміхурової залози,  інколи раку простати, міоми матки, гіперплазії ендометрію, дисплазії і раку шийки матки (в асоціації з HPV, HSV2). Крім того, трихомоніаз підвищує ризик інфікування ВІЛ інфекцією через підвищення сприйнятливості до ВІЛ інфекції.

Захворюваність сечостатевим трихомоніазом досягає 30-50%; це залежить від використовуваних методів діагностики і обстежуваного контингенту.

Основними методами діагностики сечостатевого трихомоніазу є:

  • нативний мазок
  • пофарбований мазок
  • бактеріологічні методи, зокрема висів сперми на середовище «In Pouch TV» фірми «ВіоMеd diagnostics, Inc», США (з виявленням до 50-70%)
  • РИФ, ІФА, ПЛР.

В діагностиці сечостатевого трихомоніазу важливе місце  у лікаря займають непрямі ознаки наявності інфекції:

  • Наявність слизу в мазках або в сечі – живі трихомонади видно як цілі клітини, а загиблі перетворюються в хмароподібні утворення, які виявляються як слиз.
  • Підвищена кількість лейкоцитів:
    =в мазках, сечі, спермі (більше 5 в п/з)
    =в секреті передміхурової залози (більше 10 в п/з)
    =в гінекологічних мазках (більше 20-30 в п/з), Т2, Т3-тип цитології жіночих мазків.
  • Відсутність або незначна кількість лактобактерій в гінекологічних мазках.
  • Зниження кількості лецитинових зерен в секреті передміхурової залози.
  • Зниження кількості фруктози в спермі і внаслідок цього зниження рухливості сперматозоїді.

Жоден з методів діагностики не гарантує повного виявлення трихомонад.


Негативний результат будь-якого обстеження не означає відсутності трихомонад. Для підвищення її виявлення необхідні повторні обстеження всіма доступними методами, з використанням різних провокацій, частіше харчової (пиво, гостра, маринована, солона їжа).

Сечостатевої трихомоніаз у чоловіків проявляється у вигляді наступних захворювань, які можуть протікати в гострій, підгострій, торпидной, хронічній формі, або у вигляді безсимптомного (частіше у чоловіків, ніж у жінок) трихомонадоносійства:

  • баланіт, баланопостит
  • простатит, везикуліт, куперит
  • епідидиміт
  • цистит, пієлонефрит
  • екскреторно-токсична безплідність
  • еректильна дисфункція
  • пухлинні захворювання передміхурової залози (частіше - гіперплазія передміхурової залози, рідше - рак простати)
  • рясне розмноження поліморфної умовно-патогенної бактеріальної флори є непрямою діагностичною ознакою латентного трихомоніазу.

Сечостатевий трихомоніаз у жінок проявляється у вигляді наступних захворювань:

  • кольпіт, вульвіт, вестибуліт, бартолініт
  • цервіцит, ендоцервіцит, ендометрит
  • уретрит, парауретрит, скінеїт
  • цистит, пієлонефрит
  • сальпінгіт, аднексит
  • ерозія, дисплазія (в асоціації з HPV, HSV2) шийки матки, з можливим переходом в рак шийки матки.

Крім усього вище перерахованого, трихомоніаз може стимулювати розвиток сечокам'яної хвороби.


Досить часто Tr.vag викликає хронічний кон'юнктивіт, гінгівіти з парадонтитом, фарингіти і тонзиліти.

Сечостатевий трихомоніаз передається при відкритих статевих контактах (частіше), при нестатевому шляху передачі (рідше):

  • під час пологів дівчаткам (до 20-25%),
  • при використанні місць загального користування,
  • при порушенні гігієни.

Надійного методу лікування сечостатевого трихомоніазу у даний час не існує в зв'язку з широким розповсюдженням полірезистентних штамів за останні 50-60 років.

Унікальною також є здатність трихомонад до самозбереження, через механізм відбруньковування частини їхньої цитоплазми, фагоцитоз новоутворених особин та їхнє переживання в фагосомах макрофагів. Цим можна пояснити рецидиви трихомонадної інфекції у пацієнтів після лікування препаратами нітроімідазолового ряду (метронідазол, орнідазол, секнідазол і інше).

Терапія трихомоніазу

Терапія трихомоніазу є непростою, і більш ефективною при лікуванні свіжої інфекції (до 2-3 міс.), та  значно менш ефективною при лікуванні хронічної (більше 2 -3 міс.) інфекції.

Завданням лікаря при лікуванні сечостатевого трихомоніазу є досягнення тривалої клінічної ремісії з наступним дотриманням пацієнтом режиму «не провокації» загострення хронічної інфекції, тобто зниження місцевого або системного імунітету і стимулювання розмноження трихомонад:

  • виключення алкогольних і безалкогольних газованих напоїв
  • виключення гострої, солоної, маринованої і гіркої їжі
  • виключення надмірних переохолоджень і перегрівання
  • регулярна (не менше 3 разів на тиждень – для чоловіків).